Хронічний тонзиліт симптоми та лікування
На задній стінці глотки у людини розташовані ділянки лімфоїдної тканини, які називаються мигдаликами. Хронічний тонзиліт — це захворювання, що характеризується їх тривалим запаленням. До нього призводить наявність хвороботворних бактерій у тканинах мигдаликів. Зазвичай вони перебувають у «сплячому» стані, але під впливом деяких несприятливих факторів (переохолодження, травмування м’яких тканин у ротовій порожнині, зниження імунітету) активізуються та спричиняють запалення. Таким чином, мигдалики, які повинні захищати організм від проникнення збудників різних захворювань, іноді самі уражаються інфекціями.
Хронічний тонзиліт
Головним «винуватцем» розвитку тонзиліту є стрептокок, рідше — інші бактерії, внутрішньоклітинні паразити, віруси та гриби. Можливе поєднання кількох збудників. При цьому віруси сприяють погіршенню місцевого імунітету в мигдаликах, і на цьому фоні в лімфоїдній тканині починають активно розвиватися хвороботворні бактерії. Продукти їх життєдіяльності потрапляють у тканини мигдаликів, відмерлі клітини накопичуються в лакунах і криптах, закупорюють їх просвіт, унаслідок чого утворюються рубці та ускладнюється самоочищення. Відбувається збій у роботі імунної системи, і її клітини починають знищувати власні тканини організму. Бар’єрна функція мигдаликів знижується, токсичні речовини потрапляють у кров і розносяться по всіх органах і системах. Найбільше страждають серце, легені, суглоби та нирки. Розвивається загальна інтоксикація, стан хворого погіршується.
Захворювання частіше розвивається у дітей, хоча хронічний тонзиліт може бути діагностований у людини будь-якого віку. Його консервативне лікування обов’язково має бути комплексним, однак повністю позбутися хвороби дозволяє лише хірургічне видалення мигдаликів. Щойно ви помітили у себе або у дитини перші симптоми захворювання — зверніться за медичною допомогою. Якщо цього не зробити, інфекція буде поширюватися по організму, а наслідки хронічного тонзиліту можуть бути дуже серйозними. Виникнуть ускладнення, які призводять до порушень роботи внутрішніх органів і потребують тривалого та дорогого лікування.
Хочете цього уникнути? Запишіться на консультацію до медичного центру Daily Medical!
Тонзиліт у дорослих
Симптоми хронічного тонзиліту у дорослих
У дорослих захворювання проявляється такими симптомами:
відчуття першіння та дискомфорту в горлі (особливо під час прийому їжі та одразу після пробудження вранці), постійне або періодичне відчуття стороннього предмета в горлі;
збільшення лімфатичних вузлів. Вони стають болючими та запаленими;
мокротиння при тонзиліті може не з’являтися, а якщо й з’являється, зазвичай не супроводжується кашлем;
наявність нальоту, гнійників, жовтуватих грудочок у горлі. Через це виникає неприємний запах із рота;
поява задишки, змін у роботі серця;
частий кашель;
хронічний біль у горлі;
поява нежитю та почервоніння очей;
підвищення температури тіла;
швидка втомлюваність, сонливість, підвищена дратівливість та інші симптоми зниження імунітету;
часті ангіни;
біль і ломота в суглобах, дерматологічні захворювання, болісні відчуття в ділянці нирок тощо.
У маленьких дітей, окрім перелічених симптомів, може спостерігатися погіршення апетиту або навіть відмова від їжі.
Діагностика хронічного тонзиліту у Дніпрі
Щоб діагностувати хронічний тонзиліт, лікар повинен оглянути пацієнта, вислухати його скарги та зібрати анамнез. Також він пальпує лімфатичні вузли та оглядає горло за допомогою спеціальних інструментів. Якщо під час огляду чітко видно набряки, скупчення гною, наліт і відчувається неприємний запах, спеціаліст може поставити попередній діагноз.
Для його уточнення пацієнт має здати низку аналізів і пройти додаткові обстеження. Обов’язково призначаються:
загальний аналіз крові (ЗАК) і біохімічний аналіз крові — дозволяють визначити ШОЕ, кількість лейкоцитів та інші важливі показники. На підставі цього ЛОР може оцінити ступінь запалення та реакцію імунної системи;
загальний аналіз сечі (ЗАС) — для визначення рівня білка в сечі, лімфоцитів та еритроцитів. Також цей аналіз допомагає встановити наявність хвороботворних мікроорганізмів і ступінь їх проникнення в тканини та органи;
мазок із зіву — необхідний для визначення збудника та розуміння того, як лікувати хронічний тонзиліт у конкретного пацієнта. Також за допомогою цього аналізу можна оцінити загальний стан горла та наявність інших патологій, що розвиваються при хронічному тонзиліті.
Перед обстеженням необхідно дотримуватися кількох правил: за 3 дні до здачі аналізів відмовитися від вживання алкогольних напоїв, за 2 години — від куріння. Також у день взяття мазка не можна обробляти горло лікарськими препаратами місцевої дії.
Лікування та профілактика хронічного тонзиліту
Розглянемо, у чому полягає лікування тонзиліту у дорослих. Воно може бути консервативним або оперативним і призначається залежно від вираженості симптомів, загального стану пацієнта, наявності ускладнень та інших факторів.
При консервативному підході лікар-оториноларинголог призначає антибіотики, а також препарати для усунення симптомів захворювання. Разом із цим проводиться промивання мигдаликів лікувальними розчинами та фізіотерапія. Таке лікування хронічного тонзиліту зазвичай дає хороший результат і настає період стійкої ремісії.
У цей час пацієнту бажано промивати лакуни мигдаликів у клініці за допомогою спеціальних апаратів. Для цього застосовуються імуностимулятори та антисептичні розчини, після промивання мигдалики змащують коларголом або розчином Люголя. Зазвичай необхідний курс із 8–10 промивань, який проводиться двічі на рік.
Крім цього, пацієнту рекомендуються УФО, УВЧ-терапія та інші методи фізіотерапії, які також застосовуються курсами. Промивання можна регулярно виконувати і вдома, використовуючи настої та відвари лікарських трав. Це своєрідна профілактика загострень.
На жаль, навіть якщо пацієнт знає, чим лікувати хронічний тонзиліт, і суворо дотримується всіх рекомендацій оториноларинголога, повністю позбутися цього захворювання неможливо. Перераховані консервативні методи сприяють рідшим загостренням і зниженню ризику розвитку ускладнень. Коли вони стають неефективними, потрібне хірургічне втручання — тонзилектомія.
Можливі ускладнення хронічного тонзиліту
Тепер ви знаєте, як жити з тонзилітом і що робити, щоб запобігати загостренням. Водночас важливо уважно стежити за своїм станом і не чекати появи ускладнень. Найнебезпечнішими з них вважаються:
паратонзилярний абсцес, який лікується лише в умовах стаціонару;
дерматологічні захворювання (розвиваються досить часто);
серцеві патології (міокардити, ендокардити, вади серця);
артрити;
захворювання нирок і сечовивідних шляхів, ниркова недостатність;
порушення функцій щитоподібної залози;
ревматичне ураження судин головного мозку.
Висновки
Ми розповіли вам про те, що таке хронічний тонзиліт, як він проявляється та як його лікувати. Слідкуйте за своїм станом, не допускайте його погіршення, своєчасно звертайтеся за професійною допомогою та дотримуйтеся всіх рекомендацій лікаря. Навіть якщо він наполягає на тонзилектомії — не засмучуйтеся. Можливості сучасної медицини дозволяють виконувати будь-яке хірургічне втручання з мінімальним травмуванням тканин. Звичайно, для цього потрібно звернутися до надійної медичної клініки та кваліфікованого спеціаліста.
Пам’ятайте, що здоровий спосіб життя, правильне харчування, помірна фізична активність, загартовування та відмова від шкідливих звичок допомагають зміцнити імунітет і уникнути розвитку багатьох захворювань, зокрема й тонзиліту.
Будьте здорові!