Гіпогонадизм
Патологічне зниження вироблення статевих гормонів і порушення розвитку статевих органів називається андрогенна недостатність, або гіпогонадизм. Це захворювання зустрічається у чоловіків у будь-якому віці. Розрізняють препубертатну (до 12 років) і постпубертатну форми. Зокрема, поширений так званий “віковий гіпогонадизм”, до якого схильні до 25% чоловіків у 40 років і старше!
Залежно від причини виникнення, буває первинний і вторинний гіпогонадизм, які, своєю чергою, мають вроджену або набуту форму. Кожен із різновидів характеризується специфічними симптомами. Методи діагностики та лікування також підбираються індивідуально, і залежать насамперед від віку пацієнта і типу захворювання.
Симптоми й ознаки гіпогонадизму в чоловіків
Не існує єдиної клінічної картини гіпогонадизму, яка властива всім хворим. Проявлятися він може по-різному, а набір основних ознак безпосередньо залежить від форми захворювання. Так, у дитячому віці вроджений гіпогонадизм характеризується різними фізичними патологіями: недорозвиненими статевими органами, аномаліями на кшталт заячої губи або шестипалості, затримкою статевого та розумового розвитку. У дорослому ж віці набутий гіпогонадизм у чоловіків проявляється менш критично і по-іншому позначається на фізичному стані. Його характеризують:
Зниження сексуальної активності, зокрема, якості та кількості ерекції, зниження/відсутність лібідо й оргазму.
Зменшення розміру члена і яєчок, зміни зовнішнього вигляду мошонки.
Шкірні покриви стають блідими, стоншеними, втрачають еластичність.
Порушення, пов’язані з вторинними статевими ознаками: ріст молочних залоз (гінекомастія), поява жирових відкладень на стегнах, сідницях, грудях (за жіночим типом), зменшення кількості волосся на обличчі й тілі.
Проблеми психологічного характеру: депресії, безсоння, погіршення пам’яті, стомлюваність, млявість, дратівливість і схильність до агресії.
Інші порушення: втрата кісткової маси, стрибки артеріального тиску, метеоризм, дискінезія жовчовивідних шляхів.
Причини зниженого тестостерону в чоловіків
Успішна діагностика і терапія гіпогонадизму неможлива без визначення причин виникнення хвороби. Як уже говорилося, існує кілька основних типів і форм захворювання.
Первинний гіпогонадизм (або гіпергонадотропний) пов’язаний з порушенням роботи яєчок. Вроджена форма може бути спровокована генетичними патологіями і впливом різних негативних факторів на стадії ембріонального розвитку. До факторів ризику належать синдром Клайнфельтера, синдром неповної маскулінізації, синдром Шерешевського-Тернера, патології яєчок і сім’яних канальців, хіміотерапія тощо. Набутий первинний гіпогонадизм виникає внаслідок травм, невдалих операцій і хвороб (у тому числі пухлин) статевих органів у ранньому віці.
Вторинний (гіпогонадотропний/гіпофізарний і нормогонадотропний) гіпогонадизм розвивається внаслідок збою в роботі гіпофіза та/або гіпоталамуса. Вроджена форма цього типу пов’язана з ушкодженнями мозку під час внутрішньоутробного розвитку у зв’язку з гіпофізарною карликовістю, синдромами Каллмена і Меддока, вродженою пухлиною головного мозку тощо. Також мають значення негативні чинники, що впливають на організм майбутньої матері: алкоголь та інші токсичні речовини, променева терапія і рентген, інфекційні захворювання. Причиною набутого вторинного гіпогонадизму можуть стати різні травми голови, запальні та інфекційні процеси (зокрема менінгіт), новоутворення в гіпоталамо-гіпофізарній ділянці мозку, ферментно-гормональний дефіцит, адипозогенітальна дистрофія, синдром Віллі-Прадера, вікові гормональні зміни, вживання опіатів і кортикостероїдів тощо.
Наслідки гіпогонадизму
Найчастіше низький тестостерон у чоловіка викликає паніку у зв’язку з можливими або вже наявними проблемами сексуального характеру, оскільки гіпогонадизм тягне за собою еректильну дисфункцію, зниження статевого потягу. Однак це – тільки вершина айсберга. Негативний вплив хвороби значно більший, і, за відсутності адекватної терапії, наслідками порушень вироблення статевих гормонів можуть стати:
Чоловіче безпліддя, атрофія статевих органів.
Проблеми серцево-судинної та ендокринної систем: зростання ризику ішемічної хвороби серця, діабету, гіпертонії, ожиріння.
Порушення в кісткових тканинах, збільшення ризику перелому кісток.
Депресивний стан, формування комплексів, пригнічення творчих здібностей.
Діагностика
Визначити справжню причину і встановити етап розвитку гіпогонадизму самостійно неможливо. Медичний центр Daily Medical пропонує пройти розширену діагностику, яка дасть повну клінічну картину і допоможе підібрати адекватні методи лікування.
До основних методів діагностики гіпогонадизму в чоловіків належать:
Лабораторні дослідження: аналізи крові на тестостерон і хоріонічний гонадотропін для чоловіків, хромосомні аналізи (для визначення генетичних захворювань).
Спермограма (дослідження сперми) – визначає якість і кількість еякуляту.
Рентгенографія – потрібна для оцінки кісткового віку з подальшим визначенням початку статевого дозрівання.
УЗД мошонки та передміхурової залози.
Біопсія яєчок.
Дослідження головного мозку (КТ і МРТ). Проводяться, якщо є підозра на гіпогонадотропний гіпогонадизм у чоловіків.
Лікування андрогенної недостатності
Діагностика та корекція гіпогонадизму завжди вимагає комплексного підходу. Насамперед, необхідна консультація ендокринолога, уролога та андролога. Лікар проведе первинне обстеження: зовнішній огляд, пальпацію, збір анамнезу. Потім він призначить необхідні обстеження і консультацію фахівців інших профілів. Схема лікування залежить від віку пацієнта, симптоматики, супутніх проблем зі здоров’ям, і, найважливіше, форми захворювання.
Гіпергонадотропний гіпогонадизм (первинний) передбачає нормалізацію функції яєчок і профілактику патологій статевого дозрівання. Може застосовуватися стимулювальна терапія: для дітей – безгормональна, для дорослих – гормональна (лікування тестостероном і гонадотропінами). У разі потреби застосовують замісну терапію тестостероном протягом усього життя, проводять хірургічну корекцію або протезування геніталій.
Вторинна форма (нормогонадотропний і гіпофізарний гіпогонадизм) потребує терапії безпосередньо тих захворювань мозку, які спровокували гіпогонадизм. Також показані загальнозміцнювальні процедури.
Процес лікування гіпогонадизму досить тривалий. У середньому, на відновлення вироблення статевих гормонів іде близько року. При цьому вкрай важливий постійний контроль аналізів і спостереження у лікаря.
Профілактика
Специфічних профілактичних заходів, які допоможуть уникнути гіпогонадизму, не існує. Однак, дотримуючись загальних правил здорового способу життя, можна зменшити ризики зіткнутися з набутою формою цього захворювання. Відмова від шкідливих звичок, фізичні вправи, раціональне харчування сприятимуть загальному зміцненню організму, і, зокрема, позитивно впливатимуть на статеву систему. Крім того, вкрай важливо своєчасно пройти обстеження за перших підозр на хворобу і, в разі потреби, пройти повний курс терапії.