Вікові кризи в дітей: тонкощі виховання “нехочух”
Тільки вчора ще чудовий, милий, слухняний малюк сьогодні б’ється, вередує, не слухається, тупоче ногами і закочує істерики з падінням на підлогу. Що робити? Як реагувати? Покарати, насварити, обійняти чи пожаліти? Чи потрібен дитячий психолог?
Навіщо потрібні вікові кризи?
Нервова система малюків поки що недосконала, вона тільки розвивається, тому емоційний стан діточок вкрай нестійкий. І кризи, що виникають з освоєнням нових важливих і переломних навичок, можуть супроводжуватися вкрай неприємною для батьків поведінкою. Криза може проходити спокійно і згладжено, а може бути бурхливою, з постійними примхами та істериками. Криза може початися пізніше, а може й раніше, але вона неминуча. Ба більше, психологи вважають, що якщо в дитини немає ознак вікової кризи, отже, вона не пройшла важливих для себе етапів розвитку, не опанувала якихось необхідних форм діяльності і ніби “застрягла” на попередньому етапі. Без кризи немає розвитку, немає руху вперед.
Криза першого року життя
Здається, малюк збожеволів, і слідом за ним починає божеволіти вся сім’я… ласкаво просимо в кризу 1 року!
Він бігає квартирою на незміцнілих ніжках і стрибає з дивана, він намагається їсти сам, перемащується кашею з голови до п’ят, але не дає себе годувати, він брикається й кусається, плаче та волає, чіпляється за мамину ногу й одразу ж із криком відштовхує вас… Знайома картина? Вітаємо! У вас криза першого року!
Як поводитися батькам?
З початком цієї кризи не лише дитина, а й її батьки опиняються в непростій ситуації: усі звичні методи виховання, що чудово діяли досі, раптом виявляються марними та навіть шкідливими. Однак, якщо відмовитися від нескінченних заборон і витратити час на те, щоб допомогти дитині оволодіти новими навичками, можна зберегти спокій і власний авторитет у її очах. Замість того, щоб зупиняти дитину, яка носиться кімнатою і відчуває захват від того, що тепер вона може бігати, варто пограти разом із нею в рухливу гру, перевівши цю активність подалі від стін і гострих кутів. Якщо ж необхідність заборони все-таки виникає, то слід переключити цікавість дитини на дозволений спосіб взаємодії з предметом, що її цікавить. Нескладно навчити малюка не рвати книжку, а перегортати сторінки, не хапати, а тільки гладити кошеня.
Криза трьох років або вік упертості
Ось вона – нова кризова “сходинка” в розвитку маленької людини – 3 роки. У цьому періоді найголовніше прагнення малюка – за всяку ціну довести право на власні рішення, бажання і потреби, які не залежать від волі оточуючих його дорослих.
Це дуже важливий момент. Адже якщо дитині не вдасться переконати передусім саму себе в тому, що в неї справді є власна думка і право її відстоювати, то в дорослому житті їй доведеться дуже нелегко. Криза 3 років проходить під гаслом дитини “Я сам!”. У цей час народжується її самооцінка і самосвідомість.
Як поводитися батькам?
Щоб подолати кризу трьох років у дитини, батьки повинні надати своїй дитині трохи більше самостійності, не піддавати всі її дії тотальному контролю, але в той самий час бути якомога ближче до малюка, спілкуватися з малюком і дозволяти йому ділитися своїми проблемами.
Безумовно, дисципліна відіграє важливу роль для якнайшвидшого подолання вікової кризи, але батьки мають пам’ятати про те, що, забороняючи щось малюкові, вони мають бути послідовними, інакше це дасть привід дитині влаштовувати істерики, щоб маніпулювати своїми близькими.
Якщо позиція дорослих правильна, порушення в поведінці дитини зазвичай через півроку-рік минають.
Криза 6-8 років
Тільки-но сім’я пережила кризу 3 років свого чада, як ось знову з ним починає відбуватися щось незрозуміле. Воно знову змінюється!
Залишивши позаду дитячий садок, дитина ступає на поріг школи. І там вона вже стає дорослою! Але щоб піднятися на цю нову “сходинку” розвитку, їй насамперед потрібно бути готовою до навчання в школі.
У психології є термін “шкільна зрілість”, який свідчить про те, що дитина має “дозріти”, щоб успішно подолати кризу 7 років, витримати навантаження школи, зав’язати нові стосунки з однолітками та вчителями, внести деякі зміни у стосунки з Вами. Заздалегідь перевірте у дитини рівень шкільної зрілості (у цьому допоможе консультація дитячого психолога). Якщо рівень шкільної зрілості високий, криза 7 років пройде гладко. Її ознаки можуть минути без негативних наслідків протягом 3-4 місяців. Але якщо дитина ще не готова до школи – будьте уважними, чуйними, підтримуйте і допоможіть їй впоратися з новими життєвими завданнями.
Як поводитися батькам?
Під час цієї вікової кризи батькам треба мобілізувати всі свої сили на те, щоб дитина звикла до свого нового статусу і відчула себе окремою особистістю, до якої прислухаються оточуючі. Не можна застосовувати невтішні епітети.
Криза 13 років
Кризу 13 років ще називають підлітковою. Початися вона може і в 10, і в 14 років, а тривати в середньому від 3 до 5 років. У хлопчиків вона зазвичай починається пізніше і триває довше. Ця криза дуже серйозна, адже саме в цей період дитина стає по-справжньому дорослою, самостійною людиною зі своїми поглядами на світ, захопленнями та особистим життям. Але перед цим їй доведеться зіштовхнутися з різними труднощами. І батькам також.
Як поводитися батькам?
Ставитися до підлітка в цей період треба вже не як до дитини, а як до дорослого або майже дорослого, враховувати, наскільки болючі для нього уколи самолюбства. Якщо хочете від домогтися чогось від дитини, не нав’язуйте безапеляційно своєї думки, а намагайтеся підвести її саму до того чи іншого рішення, щоб вона сприйняла його, як своє власне. У цей найскладніший період у розвитку особистості дитина особливо потребує допомоги і розуміння батьків. Вона хоче бути дорослою, і їй потрібно дати на це право. Але, водночас, важливо допомогти їй сформувати адекватну самооцінку, відповідальність і самостійність.
Висновки
Хотілося б побажати Вам зберігати спокій у будь-якій ситуації. Будь-хто з нас колись зіштовхувався з проблемою дорослішання за часів своєї юності та дитинства. Вчіться на прикладі та помилках своїх батьків, підкріплюйте їхній досвід корисною літературою, а якщо відчуваєте, що потрібна консультація психолога для батьків – не ігноруйте цього, сходіть. Намагайтеся дивитися на світ очима дитини, будьте поруч, коли ваша дитина потребує підтримки, і вам буде легше подолати будь-яку вікову кризу.