Аденома простати — симптоми та лікування
Статистика показує, що аденома передміхурової залози (простати) трапляється у більш ніж третини чоловіків, старших за 50 років. Передміхурова залоза — невеликий орган, розміром з волоський горіх, який є виключно у чоловіків. Він розташовується нижче сечового міхура, через нього проходить сечовипускальний канал, а ще він виробляє секрет, який викидається під час еякуляції.
З віком у цьому органі може розвинутися гіперплазія. Це повністю доброякісне утворення, яке, проте, має тенденцію до збільшення. У міру зростання пухлини вона також збільшує і саму залозу. Через гіперплазію насамперед з’являються проблеми із сечовипусканням, оскільки канал, через який проходить сеча, здавлюється. Тому з’являється дискомфорт під час спроби спорожнити сечовий міхур, цей процес вимагає більшого напруження м’язів, але струмінь при цьому все одно має слабкий натиск.
Причина виникнення хвороби
Розвитку захворювання сприяє безліч чинників, зокрема й запальні процеси, порушення гормонального фону, супутні хронічні хвороби. Передміхурова залоза у чоловіків росте і розвивається до 25 років. Нормальний розмір передміхурової залози в чоловіків — близько 25 см3, а вага — приблизно 20 г. До 40 років її розміри залишаються незмінними, але вже після процес росту поновлюється. Пов’язано це зі зміною балансу гормонів в організмі внаслідок його природного старіння. Почне розвиватися доброякісна гіперплазія простати на тлі цих змін чи ні, залежить від безлічі факторів. Деякі лікарі вважають, що збільшена передміхурова залоза, тобто розвиток гіперплазії зумовлений, зокрема, й генетично. Багатьох проблеми з цим органом починають турбувати вже після 40 років, інші ж не одразу помічають змін у залозі завдяки ширшому сечовипускальному каналу або сповільненому розростанню тканин.
Також дослідження показують деяку залежність між розвитком доброякісної пухлини в залозі та:
низькою активністю статевого життя;
сидячим способом життя;
наявністю залежностей (алкогольної, нікотинової тощо);
захворюваннями печінки, серця;
цукровий діабет;
підвищеним артеріальним тиском.
Виділяють 4 види пухлин: зростаюча в бік прямої кишки (підміхурова), під сечовим міхуром (ретротригональна), зростаюча в бік сечового міхура (внутрішньоміхурова), змішана (багатовогнищева).
Гіперплазія розвивається в три стадії:
Компенсація: відсутній дискомфорт і біль, залишкова сеча або повністю відсутня, або її обсяг не перевищує 50 мл.
Субкомпенсація: з’являються хворобливі відчуття під час сечовипускання, накопичується залишкова сеча об’ємом понад 50 мл.
Декомпенсація: повне порушення функції сечового міхура.
Симптоми аденоми простати
Основні симптоми аденоми простати виражені в проблемах із сечовидільною системою. Перетиснутий сечовивідний канал провокує труднощі з випорожненням сечового міхура, виникають болючі відчуття і розпираюче відчуття в нижньому відділі живота. А застояна сеча — прекрасне середовище для розвитку запалення, яке в майбутньому може зачепити всі частини сечовидільної системи, включно з нирками.
Ознаки аденоми допоможуть вам вчасно розпізнати хворобу:
струмінь сечі раптом став слабшим, під час сечовипускання потрібно більше напружуватися;
спостерігаються помилкові позиви в туалет;
відчувається печіння в уретрі;
після походу в туалет залишається відчуття, що сечовий міхур не до кінця спорожнений;
сеча каламутного кольору, іноді з вкрапленнями крові;
зміна звичної частоти походів «по-маленькому» (занадто часто або навпаки, набагато рідше, ніж зазвичай).
Симптоми можуть бути виражені слабкіше або яскравіше, залежно від стадії. Багато хто терпить навіть найнеприємніші прояви хвороби, сподіваючись, що все мине без сторонньої допомоги, або ж просто зі страху перед лікарнею та можливою операцією. Сьогодні вчасно виявлена пухлина успішно лікується без хірургічного втручання, безпечними і безболісними методами.
Діагностика та лікування захворювання передміхурової залози
Діагностика починається зі збору максимально повного анамнезу. Урологу важливо вивчити історію хвороби пацієнта: коли почався прояв захворювання, які турбують симптоми, чи проводилася раніше будь-яка консервативна терапія. На консультації лікар може провести пальпацію для визначення розмірів органу і ступеня його ураження. Для встановлення точного діагнозу можуть знадобитися додаткові дослідження:
лабораторні аналізи (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, цитологічне дослідження сечі, бактеріологічні дослідження, аналіз на наявність креатиніну в крові та сечі, визначення рівня ПСА);
УЗД органів сечовивідної системи, передміхурової залози (трансректальне);
урофлуометрія;
рентген.
Чи можна вилікувати аденому простати? Сучасні методи дозволяють обрати різні підходи до питання лікування цієї хвороби.
Лікування аденоми простати спрямоване на поліпшення якості життя пацієнта. Якщо симптоми виражені слабо, лікар може ухвалити рішення про спостереження за вашим станом з обов’язковою зміною способу життя.
На початковій стадії може застосовуватися виключно медикаментозна терапія. Курс лікування аденоми простати включає антибактеріальні препарати, імуномодулятори, альфа-адреноблокатори. Також хороші результати дає ударно-хвильова терапія.
У разі виникнення небезпечних ускладнень і за неефективності консервативного методу лікування уролог настійно рекомендує пацієнтові операцію. Це може бути як класичне хірургічне втручання, так і малоінвазивна хірургія. Вибір залишається за лікарем, який у кожному конкретному випадку визначає доцільність того чи іншого підходу в лікуванні.
У медичному центрі Daily Medical кожен чоловік може отримати консультацію урології у зручний час.
Профілактика
Захворювання передміхурової залози легше попередити, ніж лікувати. У випадку з аденомою, убезпечити себе повністю не вийде. В урології існує особливий маркер, що дає змогу точно визначити розвиток пухлини чоловічої залози будь-якого характеру (і доброякісної, і злоякісної) на ранній, безсимптомній стадії. Лікарі рекомендують кожному чоловікові після 50 років на регулярній основі здавати аналіз на ПСА (простатоспецифічний антиген). Підвищений рівень цього білка свідчить про наявність пухлини в передміхуровій залозі.
Загальні профілактичні заходи включають:
помірну фізичну активність;
відмову від шкідливих звичок;
правильне харчування;
усунення закрепів і запальних захворювань сечовидільної системи вчасно;
обмежене вживання води та інших рідин на ніч;
щорічні обстеження у фахівців, включно зі здачею аналізів на ПЦА і рівень гормонів.